Про херсонських безвірників

Після програшу України в національно-визвольних змаганнях, радянська влада, що захопила українську територію, почала боротьбу з релігією. Звісно, все це прикривалося бажанням та волею народу. Механізми маніпуляції не змінилися і сьогодні. Трудящі писали листи до органів совєтської влади і проводили демонстрації проти священників і церкви. Такі процеси не оминули Херсонську округу, яка була створена владою Радянської України у середині 20-х років минулого століття.

Карта Херсонської округи, адміністративні межі станом на 1 жовтня 1925

Мітинг так званих безвірників у Херсоні

Одна з таких акцій описується у доповідній записці завідуючого адміністративним відділом Херсонського округового комітету від 16 грудня 1929 року

12 грудня 1929 року о 16 годині вечора  місцеві представники руху безвірників організували і провели велелюдну, архівні джерела говорять про 30-ти тисячну,  ходу  по центральній частині Херсона з вимогою закрити деякі місцеві релігійні споруди: два херсонські собори − Успенський та Катериненський,  північну та набережну синагоги. Також мітингувальники вимагали познімати всі дзвони з церков.

Відомий херсонський історик та краєзнавець Дементій Бєлий розповів, що Північна синагога, про яку  згадується, не збереглася і знаходилася на Північному форштадті, а саме  на розі вулиць 3-ї Форштадтської (Фрунзе) та Потьомкінської (Карла Маркса).

 Набережна синагога – нині житловий будинок, вул. Петренка, 21. Знаходилася вона у південній забудові вул. Михайлівській. Збудована у другій половині ХІХ ст.

Юрба безвірників пішою ходою, по вулиці Леніна (зараз – вул. Соборна) направилася  до Успенського собору, у якому в цей час проходила вечірня служба. Протестувальники зупинилися на відстані 20-30 метрів від собору, але в той же час люди, які знаходилися в храмі вийшли і почалася перепалка між мітигарями та вірянами Успенського собору. Ось як описав цей момент чиновник  з адмінівідділу Херсонського округового комітету:

«Демонстранти почули  вигуки  та лайку різними словами з боку віруючих  в бік демонстрантів, чим роздратували останніх, тоді рух демонстрантів, не дивлячись на припинення руху до собору з боку місцевої влади, рушила в собор, де припинили службу церковників».

Як можна побачити з цих записів ситуація була досить напружена.

Наприкінці своєї доповідної записки завідуючий адмінівідділу Херсонського округового комітету пише, що після інциденту Успенський собор було закрито і почалася перевірка церковного майна.

«Других ексцесів не було, про що і доношу», − написав завідуючий адмінівідділом Херсонського округового комітету Леникін.

Сільські безвірники

Групи таких безвірників діяли не тільки в містах, але і в селах херсонської округи.

Так, у грудні 1929 року ініціативна група мешканців села Станіслав звернулася до Херсонського окрадмінвіддлу з вимогою закрити церкву у своєму селі. Представники місцевого НКВС просили владу зважити на  лист громадян про вирішення питання закриття церви у Станіславі. Питання закриття релігійної споруди у Станіславі розглянули і на рівні керівництва УРСР.

Секретаріат Президії ВУЦВК вимагав зважити на думку Станіславської сільради,  трудящих мас та прискорити  розгляд справи про закриття церкви.

«Прохаємо надати відповідь сільраді, коли буде вирішено цю справу», − йдеться в телеграмі до Наркому НКВС.

З аналогічними зверненнями до відповідних органів зверталися і безвірники села Чулаківка. Так звані чулаківські атеїсти також просили у влади херсонського округу зняти з церкви дзвони і передати їх державі, а також зробити з церкви будинок культури.

Свято-Григорівський Бізюків чоловічий монастир

 На початку нового 1929 року секретаріат ВУЦВКУ прийняв рішення про  закриття трьох церков Бізюківського монастиря.  Зараз споруди цього монастиря знищують російські окупанти.

Всеукраїнський центрáльний виконáвчий комітéт (ВУЦВК) — найвищий законодавчий, розпорядчий, виконавчий та контролюючий орган державної влади Української СРР у період між Всеукраїнськими з'їздами рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Діяв з 1917 по 1938 рік. Головами ВУЦВК у різні роки були Ю. Медведєв, В. Затонський і Г. Петровський.

Свято-Григорівський Бізюків чоловічий монастир Новокаховської єпархії РПЦ — монастир, розташований у селищі Червоний Маяк Бериславського району Херсонської області.

З таким проханням до центрального органу більшовицької влади звернулися представники  влади херсонського округу.

Так, за рішенням секретаріату Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету  Вознесенський та Покровський собори  були закриті та передані для використання культурно-освітніх установ радгоспу «Червоний Маяк»

Григорівську церкву  передали комісії з охорони пам’яток культури. З мотивацією, що ця церква має історичну цінність.

«Григорівську церкву, що є пам’яткою Запорізької старовини, передати під охорону Херсонського історико- археологічного музею»,− було написано у листі на Президію секретаріату ВУЦВКУза підписами члена колегії НКВС  Якимовича та інспектора у справах культів Гуцалюка.

Ця церква також була внесена до переліку пам’яток місцевого значення

Висновки

Ось так,  люди і ставали атеїстами. Все просто. Насилля, залякування, маніпуляції. Такими методами людей робили безвірниками, наступним етапом було нищення національної ідентичності. І, як наслідок, українці перетворювалися на звичайних хохлів, чи то малоросів, що співали українських пісень, ласували варениками з вишнями та  суржиком балакали. А в душі вважали себе руськими людьми і з гордістю служили загарбникам − російсько/радянській імперії.