Книжки добропільського чабана (і до чого тут Олесь Гончар)
-
-
>
-
>
-
>
БЛОГ
6555
Добропілля − кавуняча столиця Херсонщини!
У степового села Добропілля, що розташоване у самому серці Причорномор’я, біля мальовничої оази – озера Тафія, Калинівського мосту та самого Чорного моря були свої, прості, людські та тривалі стосунки з видатним українським письменником Олесем Гончарем.
Зараз по цій землі вештається російський окупант. Тимчасово!
Розповім про один епізод, який мені переказували добропільці різного віку: спочатку буня Ніна, потім мама, сусідка Дмитровна (берегиня степової говірки, колориту, побутових звичок, кулінарних рецептів та рецептів виготовлення справжнього домашнього вина, що сягають туди, в глибину віків), мій дядько Юрій, та ще багато хто…
Про книжки
Серед місцевих мешканців поширена кумедна оповідь, що саме після відвідин Добропілля Олесь Гончар зробив у своєму щоденнику невтішний запис: «Мало читають»…
Гутарять, що такий висновок письменник зробив після спілкування з добропільськими чабанами.
Під час своєї розмови з одним із них (історія не зберегла імені та прізвища фігуранта. Називають декілька різних ), Олесь Гончар спитав у нього, чи є у них у родині книжки? На що чабан відповів: «А як же, у мене є та й у жінки!»
Зрозуміло, що Гончар питав про художню чи іншу літературу, а чабан відповідав про ощадні книжки…
***
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю СІД Медіа Груп і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
