На межі з війною: як живе понищений окупантами нацпарк на Херсонщині

Національний парк «Кам’янська Січ» у Херсонські області – це неозорі степи, понад 50 кілометрів берегової лінії Дніпра та місце охорони більш як 90 видів рідкісних тварин.
А ще це наймолодший нацпарк України, який 11 квітня відзначив п’ятиріччя. Територію, яку до великої війни досліджували як ціннісну для української природи, сьогодні досліджують як пошкоджену внаслідок війни.
З моменту повномасштабного вторгнення парк пережив окупацію, бойові дії та затоплення після підриву греблі Каховської ГЕС.
Сьогодні парк живе на межі з лінією фронту та тримається на людях, які його не покинули.
До п’ятої річниці з дня заснування національного парку «Кам’янська січ» науковці Української природоохоронної групи у супроводі співробітників нацпарку виїхали, аби дослідити територію, яку понищили окупанти.
Як зараз живе національний природний парк дізнавався Район.Берислав.
Незагоєні рани війни
Сили оборони України звільнили територію парку 11 листопада 2022 року після восьми місяців окупації. Тоді лінія фронту вдруге пройшла на природоохоронній території. Деокупація була тривалою, численні бої залишили багато руйнувань. Лінія фронту більш ніж на місяць зупинилася на межі національного парку, розповідає професор біології Іван Мойсієнко, який досліджував парк ще до війни та попри важкі умови зараз продовжує це робити.
Окупанти будували на території парку численні фортифікаційні споруди. Через обстріли вигоріли цілі ділянки. Були місця, які горіли повторно. Частина території досі лишається замінованою.
«Напочатку територія парку була тотально замінована. Коли перший раз ми приїхали, через три тижні після звільнення, то ми могли рухатися тільки по дорогах. Від дороги могли відходити тільки в певних місцях і на дуже обмежену відстань», – пригадує Іван Мойсієнко.
На території «Кам’янської січі» досі лежать розкидані міни, гранати, ракети від градів. Науковці навіть не намагались рахувати – там тисячі боєприпасів.
Національний парк серйозно засмічений. Особливо багато сміття у тих місцях, де були військові табори росіян.
«Це більше було схоже на сміттєзвалище, ніж на військовий табір. Просто величезна кількість сміття», – каже науковець.
Окупанти будували фортифікаційні споруди прямо на степових схилах. Тепер схил пошкоджений настільки, що відновитись самостійно вже ніколи не зможе. На ньому – окопи, бліндажі, глибокі капоніри. Зруйнований ґрунтовий покрив, рослинний і навіть вапняк, який знаходиться нижче.
«Зрозуміло, що такі пошкодження вже самі не можуть ніколи відновитися. Тут потрібно складати все назад в такому ж порядку: спочатку вапняк, потім ґрунт, а потім ще довго відновлювати рослинний покрив. І цей процес загоєння ран буде тривати досить довго. І це досить дорого», – каже Мойсієнко.
На території національного парку є місця, де знищено все. Це наслідки проїзду важкої техніки та вирви від снарядів.
«Оскільки на території парку були бої, то є численні вирви. Одна із вирв – на степовому схилі. На цьому схилі зростали 10 видів рослин, які охороняються. Там жили червонокнижні тварини», – каже біолог.
Вирубування дерев фахівці парку вже порахували. Всього на території вирізали більше тисячі дерев. Це робили з різною метою: для будівництва фортифікації, розведення вогнища, маскування техніки тощо.
На території парку та в його околицях досі знаходиться знищена техніка.
«Зрозуміло, що горіння цієї техніки спричинило забруднення атмосфери. З техніки виливалися палево-мастильні матеріали. У парку стоїть підбитий бензовоз, а під ним жирна калюжа. Забруднення палево-мастильним матеріалом – це теж дуже важке отруєння», – розповідає професор.
Оцінити вплив війни на природу парку
«Кам'янська Січ» – перший деокупований національний природний парк України. І саме цей парк обрали науковці як модельний об'єкт для відпрацювання методик оцінки впливу воєнних дій на природні екосистеми.
Чому саме цей парк? Природоохоронниця та науковиця Інститут ботаніки імені Холодного Національної академії наук України Анна Куземко пояснює, що «Кам’янську січ» обрали для оцінки впливу воєнний дій не лише тому, що це перший деокупований парк, а й тому, що цей парк був доволі добре вивчений до повномасштабного вторгнення.
До війни науковці добре дослідили природу парку та заклали моніторингові ділянки біорізноманіття, на яких проводять комплексні екологічні дослідження. Дані цих моніторингів входять до багатьох міжнародних баз. То ж стан цих територій був дуже добре задокументований ще до війни.
Обстріли, пожежі, будівництво фортифікацій, вибухи, забруднення, замінування значно змінили землі, які природоохоронці оберігали та досліджували для науки.
Як розповідає Анна Куземко, зараз насамперед досліджують вплив воєнний дій на природу. Науковці створюють спеціальну карту біотопів та природних оселищ парку «Кам'янська січ». На карту вносять цінні степи, ліси, луки, водойми.
Більша частина цих природоохоронних ділянок входить до резолюції Бернської конвенції. Тобто Україна відповідає на міжнародному рівні за збереження життя на цих територіях.
«Коли ми створюємо ці карти, бачимо, які площі займали оті самі петрофітні (кам’янисті, ред.) степи, тобто справжні степи. І коли ми бачимо, який відсоток цих площ пошкоджений різними впливами, ми можемо оцінити збитки», – каже Анна Куземко.
Що оцінюють природоохоронці? По-перше, наскільки пошкоджені екосистеми, які охороняються на рівні всієї Європи. По-друге, науковцям важливо дослідити втрати екосистемних послуг, тобто того, що природа дає людям.
«Мова не лише ресурси, а й різні регуляторні впливи: ґрунтоутворення, захист від стихійних лих тощо. Саме оце пошкодження внаслідок воєнних дій знижує екосистемний добробут, як ми називаємо, тобто знижує цінність екосистем», – пояснює біологиня.
Також науковці вивчають локальні впливи, проходження воєнної техніки, вирви. Знову заклали постійну моніторингову ділянку та описують, як відбувається відновлення рослин.
На території парку на пошкоджених ділянках все одно проростають червонокнижні рослини. І природоохоронці робитимуть все для того, аби відновити там життя, хоча всі розуміють, що на 100% це неможливо.
«Я була в Болгарії, біля міста Плевен, де відбувалася відома битва під Плевеном (Облога Плевена – епізод Російсько-турецької війни 1877—1878 років, ред.). Вже майже 150 років пройшло, а степовий покрив так і не відновився до вихідного стану. Там все одно – рани. Оці шрами на землі так і лишаються назавжди. На жаль», – каже Анна Куземко.
Тому науковці активно працюють у цьому напрямку, документують всі екологічні злочини та напрацьовують методики для оцінки впливу воєнних дій на довкілля, аби їх можна було використати для досліджень наслідків війни в інших національних природних парках та на інших природоохоронних територіях, які будуть звільнені.
Робити свою роботу попри все
Національний парк росіяни окупували 8 березня 2022 року. Працівники парку та його директор Сергій Скорик лишились там та продовжували свою роботу. Директора парку росіяни взяли в полон. Протягом семи Сергія та інших полонених тримали в актовій залі Каховської ГЕС, водили на допити, а часом замикали в холодній і брудній компресорній із трупами російських солдатів.
Але науковці парку продовжували працювати. Поки окупанти перед відступом не замінували територію парку, працівники парку вели літопис природи, фіксували сезонні зміни: де птахи побудували нові гнізда, де була міграція козуль, коли зацвіли первоцвіти. Власними силами гасили пожежі: брали у фермера трактор із цистерною.
У листопаді 2022 року парк деокупували повністю, але доступу до більшої частини території не було через постійні обстріли та мінування. Орендований офіс, який служив адміністративною будівлею, росіяни розбили та пограбували. Окупанти вкрали орендований автомобіль, квадроцикли, човни.
Сьогодні науковці мають доступ вже майже на всій території парку та можуть фіксувати наслідки окупації та воєнних дій. Вони заміряли капоніри та рови й все відправили на розрахунок збитків завданих довкіллю цими спорудами.
У 2023 році науковці в парку зафіксували та ліквідували 29 пожеж загальною площею понад 1000 гектарів. Вогонь гасили власними силами.
Зафіксували всі незаконні вирубки російськими солдатам – це понад тисяча дерев.
11 квітня відбулось перше засідання господарського суду щодо позову до росіян на відшкодування збитків нацпарку на суму 4,9 мільярда гривень. За словами Сергія Скорика, це лише 5% прорахованих збитків. Подальші збитки будуть прораховувати та подавати в наступних позовних заявах.
Зараз всі працівники нацпарку працюють на території, яка знаходимось в активній зоні бойових дій. За чотири кілометри стоять російські війська. В таких умовах роботу виконувати складно, але науковці працюють, фіксують збитки та відновлюють пошкодження
«Я хотів би, першу чергу, подякувати Збройним Силам України, хлопцям, які звільнили нашу територію, які на сьогодні допомагають нам в розмінуванні, допомагають отримати доступ до тих об'єктів, які треба зафіксувати, треба заінспектувати. Хотів би ще подякувати науковцям, які сьогодні намагаються дослідити вплив військових дій, вплив окупації, на наш об'єкт природно-заповідного фонду», – каже Сергій Скорик.
***
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду «Партнерство задля стійкості України», який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю СІД Медіа Груп і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.